Пресети обфускації

Пресет — це іменований набір трансформацій із відомою ціною в розмірі та часі виконання. Важчий пресет застосовує більше трансформацій; це не виміряне посилення захисту. Одна назва задає цільову складність; розмір результату випливає з цієї цілі. Явне задання complexity перекриває ціль, а значення, задане напряму, завжди застосовується до кожного токена, навіть на light.

Шкала

Розмір результату після gzip виміряно проти того самого вже мініфікованого файлу, на п'яти реальних мініфікованих продакшн-бандлах, з AfterPack 0.2.6, 16 жовтня 2026 року; метод описано на сторінці Продуктивність.

Мінімальне кодування рядків увімкнене для будь-якого додатного цільового значення.

Ціна завантаження

Виміряно з AfterPack 1.0.0, 24 жовтня 2026 року, на п'яти малих застосунках, зібраних на Vite і React, Vue, Astro, SvelteKit і Next.js. Кожен застосунок запускався з усім бандлом на одному пресеті й порівнюється з тим самим застосунком, зібраним без AfterPack; метод і час для кожного застосунку наведено на сторінці Продуктивність.

Розмір зростає приблизно в стільки ж разів на кожному фреймворку. Час запуску зростає залежно від того, скільки цього коду виконується, перш ніж сторінка почне реагувати, тому застосунок на Next.js заплатив найбільше. Власний рантайм фреймворку є частиною бандла, і кожен пресет захищає також його.

На всьому бандлі застосунку light додає щонайбільше десятки мілісекунд. Починаючи з medium, виміряйте власні сторінки, перш ніж випускати пресет на весь бандл.

За замовчуванням діє light

Запустіть npx afterpack@latest dist/ без --preset або встановіть плагін і нічого не налаштовуйте, і ви отримаєте light.

$ npx afterpack@latest dist/

npx afterpack@latest dist/ --preset=hard    # step up

Прапорці приєднують значення через =. Значення, відокремлене пробілом, відхиляється як невідомий прапорець.

light є базовим рівнем без конфігурації. Кожен рядковий літерал, який він може переписати, проходить через декодер під час виконання. Він перейменовує ідентифікатори й переписує синтаксис, а структурних шарів не додає. Починаючи з рушія 0.2.3, на minify і light цикли більше не переписуються в допоміжні функції зі зворотним викликом, що усуває сповільнення у 2-5 разів, яке ці функції спричиняли в гарячих циклах. На light імена властивостей і глобальні імена й далі проходять через закодовані константи, що має певну ціну в дуже гарячому коді. Деякі рядки залишаються читабельними на будь-якому пресеті: прологи директив, операнди порівняння з typeof, імена властивостей, потрібні рантайму, та імена експортів. Protection Map перелічує їх, а рушій повідомляє їхню кількість і сумарний розмір у байтах на кожній збірці. Підвищення пресету до medium або вище додає структурну роботу над кожним токеном: роздування, перебудову потоку керування, а також прив'язку рядків і цілих чисел до спільного значення під час виконання. Читабельність рядків воно не змінює: вона вже на своєму мінімумі.

minify є єдиним рівнем, який вимикає це мінімальне кодування. Починаючи з рушія 0.2.3, він лише перейменовує ідентифікатори й стискає код, без жодної обфускації. Рушій 0.2.2 на minify також переписував синтаксис.

Бюджет розміру

Кожен результат містить фіксований рантайм рушія (декодери та інтерпретатор цілочислових виразів), тож файл на кілька сотень байтів виходить пропорційно більшим, ніж передбачають ці діапазони. Читайте співвідношення на реальному бандлі, а не на маленькому файлі.

inflation.max незаданий за замовчуванням, тож цільова складність сама вирішує розмір результату. Задавайте його самостійно лише тоді, коли у вас є реальний бюджет розміру, який краще не перевищити. Досягнення явно заданого значення є помилкою: DIAG_SIZE_CAP_REACHED, без результату, код виходу 3 з CLI, а в плагіні збірка завершується з помилкою. Починаючи з рушія 0.2.3, недостатньо захищений результат ніколи не записується замість нього: із лімітом звіряється готовий файл, а кодування рядків завжди завершується першим. У рушії 0.2.2 тісний ліміт міг перервати кодування рядків і залишити частину рядків читабельними.

Обфусковані байти, а отже й розмір після gzip, змінюються від збірки до збірки за задумом. Типово кожна збірка отримує новий сід, а seed: "git" отримує новий з кожним комітом, тож кожен реліз постачає іншу програму. Фіксований сід відтворює ті самі байти лише для того самого входу на тій самій версії рушія. Задавайте бюджет розміру бандла для коду в тому вигляді, як його записав бандлер, до AfterPack, або давайте бюджету для захищеного результату запас.

Пряме задання цільового значення

complexity є необмеженим невід'ємним числом. --complexity=200 є допустимим перевизначенням на тарифі Free, далеко за межами того, що задає extreme.

npx afterpack@latest dist/ --preset=hard --complexity=40

Це hard із цільовою складністю, перевизначеною на 40; решта пресету не змінюється. Передати назву пресету в --complexity є помилкою.

Застосування пресету до однієї ділянки

На Free один пресет охоплює всю збірку: --preset у CLI або preset у вашій конфігурації. Єдиний вужчий засіб керування — paths.exclude, який повністю виключає файли й копіює їх у результат без захисту. Кожен інший файл платить ціну завантаження пресету, тож тримайте весь бандл застосунку на light, якщо ваші власні вимірювання не дозволяють більшого.

На Pro директива у вихідному коді застосовує важчий пресет до однієї функції чи файлу, а решта бандла зберігає ваш глобальний пресет:

/* @afterpack preset=extreme */
function pricingEngine(plan, region) {
  return resolve(plan, region);
}
/* @afterpack end */

Щоб охопити файл, загорніть його код в одну директиву. Директиви пишуться лише як блокові коментарі і зчитуються з вашого вихідного коду плагіном фреймворку; CLI їх не зчитує. Граматику та правила тарифів див. у Директивах.

Далі

• Конфігурація: кожен ключ, який зачіпає пресет.
• Довідник CLI: прапорці, що обирають пресет.
• Директиви: skip або preset=<name> для однієї ділянки.
• Як працює AfterPack: що насправді дає вище цільове значення проти статичного читача.
• Найкращі практики: що посилювати, а що не чіпати.